У Ів 10:34 Ісус не навчає, що люди є богами за природою.
Він цитує Псалом 82, щоб викрити неправильне звинувачення в богохульстві й показати різницю між людьми, які лише представляли Божу владу, і Ним Самим як Божим Сином.
Коли юдеї почули слова Христа про Його єдність з Отцем, вони сприйняли це як зазіхання на Божу славу. Саме в цій напруженій розмові Ісус промовив: “Чи не написано в Законі вашім: Я сказав: ви боги?” Щоб правильно зрозуміти цей текст, потрібно дивитися не на окрему фразу, а на весь контекст Івана 10 і на джерело цитати — Псалом 82.
«Ісус відповів їм: Хіба не в Законі вашому написано: Я сказав: ви боги? Коли богами назвав Він тих, до кого слово Боже було, і Писання не може порушитись, то Тому, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете: богохульствуєш, бо Я сказав: Я Син Божий?» Ів 10:34–36
Звідки Ісус узяв слова «ви боги»
Ісус прямо цитує Псалом 82. У цьому псалмі Бог звертається до земних суддів або правителів, які мали звершувати справедливий суд від Його імені, але стали на бік беззаконня. Їх названо “богами” не в значенні справжньої божественності, а в значенні відповідального представництва.
«Я сказав: ви боги, і сини Всевишнього всі ви! Та однак ви помрете, як люди, і попадаєте, немов кожен із князів!» Пс 82:6–7
Сам текст одразу пояснює, що ці “боги” не є безсмертними чи рівними Богові, бо сказано: “помрете, як люди”. Отже, йдеться про людей, яким була доручена влада й суд, але які залишалися смертними та відповідальними перед Господом.
Чому людей могли так назвати
У біблійній мові інколи високі урядовці, судді чи керівники називалися піднесеними словами через їхню функцію, а не через природу. Суд належить Богові, але люди могли виконувати його як Його слуги. Саме тому до них могло бути застосовано таке образне означення.
Однак Біблія дуже чітко відкидає думку, що людина є богом сама по собі. Є лише один істинний Бог.
«Передо Мною не був утворений Бог, і по Мені не буде!» Іс 43:10
«Я — Господь, і нема вже нікого, крім Мене Бога нема!» Іс 45:5
Тому Ів 10:34 не можна використовувати для ідеї, ніби всі люди мають божественну сутність або можуть стати богами. Це суперечило б ясному вченню Святого Письма.
Що Ісус доводить у суперечці з юдеями
Перед цими словами Христос сказав дещо надзвичайно важливе:
«Я й Отець — Одно!» Ів 10:30
Юдеї зрозуміли, що це не просто мова про згоду в думках чи цілях. Вони побачили в цьому претензію на особливу єдність із Богом.
«Відповіли Йому юдеї: Не за добрий чин каменуємо Тебе, а за богозневагу, і що Ти, бувши людиною, робиш із Себе Бога!» Ів 10:33
У відповідь Ісус застосовує аргумент “від меншого до більшого”. Якщо вже в Писанні слово “боги” могло бути вжите щодо людей, які лише отримали Боже слово і мали певне служіння, то наскільки більше не є богохульством, коли Той, Кого Отець “освятив і послав у світ”, говорить: “Я Син Божий”.
Іншими словами, Христос не відступає від Свого свідчення. Він не каже: “Я не є Божий Син”. Навпаки, Він показує, що звинувачення Його супротивників нелогічне навіть на основі їхнього ж Писання.
Чим Ісус відрізняється від тих, кого названо «богами»
Ті судді з Псалма 82 були лише людьми. Вони отримали слово Боже, але часто зраджували своє покликання. Ісус же є не просто носієм Божого слова, а втіленим Словом.
«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.» Ів 1:1
«І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» Ів 1:14
Ось чому адвентистське розуміння цього уривка узгоджується з усім Євангелієм від Івана: Ісус не применшує Свою особу, а мудро захищається від неправдивого звинувачення, водночас залишаючись вірним істині про Своє божественне походження й місію.
Еллен Уайт неодноразово підкреслювала, що Христос є вічним Божим Сином, який прийшов у світ для нашого спасіння. У цьому тексті Він не заперечує Своєї божественності, а відкриває духовну сліпоту тих, хто знав Писання, але не пізнав Того, на Кого воно вказувало.
Що цей текст не означає
Ів 10:34 не вчить:
що всі люди є частиною Божества;
що можна стати богом у буквальному сенсі;
що Ісус був лише одним із багатьох “богів”;
що Його слова про Себе треба розуміти символічно й несерйозно.
Навпаки, уривок навчає поважати точність Писання, бачити контекст цитат і визнавати у Христі Того, Хто був освячений і посланий Отцем для спасіння світу.
Практичний урок для нас
Цей текст застерігає нас не будувати вчення на одному вислові, вирваному з контексту. Потрібно порівнювати текст із текстом і дозволяти Біблії пояснювати саму себе. Також він нагадує, що релігійні люди можуть добре знати букву, але відкинути живого Христа.
Для щоденного життя це означає: досліджуйте Писання уважно, смиренно й у молитві; не приймайте популярних містичних ідей про “божественність людини”; визнавайте, що є лише один Бог, а Ісус Христос є Божий Син і Спаситель. Практичний крок сьогодні — перечитати Івана 10:22–39 і Псалом 82, просячи Господа дати вам розуміння, хто такий Христос насправді і як вірно свідчити про Нього іншим.
