«Природні схильності» — це не дозвіл служити лише там, де зручно, а мудре врахування даних Богом здібностей, обов’язків і меж людини. Християнське служіння потребує самозречення, але не вимагає безвідповідально ігнорувати здоров’я, сім’ю, моральний закон чи реальне покликання.
Вислів про працю, яка «не приходить у суперечність із природними схильностями», слід розуміти в цілісному християнському сенсі. Йдеться не про гріховні бажання старої природи і не про принцип: «робитиму тільки те, що мені подобається». Радше це означає особливості, які Бог допустив або подарував людині: її дари, темперамент, досвід, стан здоров’я, родинні обов’язки, професійні навички та можливості. Живий християнин не шукає виправдання для бездіяльності, але служить Богові розсудливо й вірно в тому полі, яке Господь відкриває перед ним.
Не гріховні бажання, а Богом дані можливості
Біблія розрізняє «тіло» як гріховну природу та добрі особисті якості, які можуть бути освячені для служіння. Якщо людина каже: «Моя схильність — уникати відповідальності, гніватися, шукати вигоди або жити для себе», — це не те, чому слід підкорятися. Христос кличе не потурати таким бажанням, а зректися себе і йти за Ним.
«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.» Мт 16:24
Отже, «природні схильності» не можуть означати право відмовлятися від Божої волі через страх, лінощі або любов до комфорту. Сором’язлива людина, наприклад, може не мати покликання до публічних проповідей, але все ж здатна свідчити особистою розмовою, листом, молитвою, добротою чи допомогою ближньому.
Різні дари — одне служіння
Бог не доручає всім однакову роботу. Один уміє ясно пояснювати Писання, інший добре відвідує хворих, третій організовує практичну допомогу, четвертий уміє слухати, підтримувати або навчати дітей. Усі ці види служіння мають цінність, коли звершуються з любов’ю до Христа. Апостол Павло порівнює церкву з тілом: його члени відрізняються, але потрібні один одному.
«Бо як в одному тілі маємо багато членів, а всі члени не мають однакового чину, так багато нас є одне тіло в Христі, а окремо один для одного ми члени.» Рим 12:4-5
Тому людині варто запитати: які можливості Господь уже поклав у мої руки? Можливо, це вміння готувати їжу для потребуючих, чесна праця, гостинність, музика, вчительство, турбота про літніх людей, фінансова підтримка місії або щоденне добре слово. Місійне поле починається не обов’язково зі сцени чи далекої подорожі, а з вірності в найближчому колі.
Хрест не означає нерозсудливість
Нести хрест означає ставити Христа й Його справу вище від власного егоїзму. Проте це не наказ занедбати дітей, зруйнувати здоров’я, порушити моральні принципи або взяти на себе служіння, до якого людина зовсім не підготовлена. Бог є Богом порядку, а не виснажливої метушні. Християнин має оцінювати свої сили, радитися з духовно зрілими людьми та просити Божої мудрості.
«Коли ж кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто та без докорів, і буде вона йому дана.» Як 1:5
Еллен Г. Вайт неодноразово наголошувала, що кожен віруючий покликаний бути місіонером у своєму оточенні. Вона також підкреслювала важливість практичного служіння: добрих справ, співчуття, особистого впливу та вірного виконання щоденних обов’язків. Така праця не завжди відповідає нашим уподобанням, але вона може відповідати даним Богом можливостям.
Не плутати схильність із комфортом
Є суттєва різниця між справжньою нездатністю та небажанням. Людина може сказати: «Я не схильний говорити з незнайомими», хоча насправді вона просто боїться. Інша каже: «Я не можу допомагати», хоча має час і засоби, але не хоче жертвувати ними. У таких випадках Христос кличе зростати у вірі. Бог часто розширює наші межі, коли ми робимо малий крок послуху.
«І все, що тільки чините словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.» Кол 3:17
Практичне застосування
Сьогодні визначте одну доступну справу, через яку можете послужити Христові: зателефонуйте самотній людині, помоліться з тим, хто страждає, підтримайте потребуючого, поділіться біблійною надією або сумлінно виконайте свій домашній і професійний обов’язок. Не чекайте «великої» місії. Просіть Бога показати, як освятити ваші здібності, і не відмовляйтеся від добра тільки тому, що воно незручне. Саме щоденна вірність робить християнина дієвим місіонером.
