Обіцянка Христа в Матвія 19:28 є реальною.
Ісус справді говорить про майбутню участь апостолів у Його царюванні та суді, але не як про незалежних суддів замість Нього, а як про співучасників Божої правди.
Коли Ісус промовив слова про дванадцять престолів, Він відповідав учням на запитання про винагороду за вірність. У цьому тексті поєднуються теми Царства, відновлення Божого народу і суду. З адвентистської точки зору, цей вірш слід читати в гармонії з усім біблійним вченням: Христос є центральним Суддею, а спасенні беруть участь у Божому суді в підлеглості Йому.
«Ісус же промовив до них: Поправді кажу вам, що ви, які пішли за Мною, у відновленні, коли Син Людський засяде на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять Ізраїлевих племен.» Мт 19:28
Що означає «судити»?
У біблійній мові слово «судити» може означати не лише винесення остаточного вироку, але й участь в управлінні, розрізненні добра і зла та підтвердженні Божої справедливості. У Старому Завіті судді Ізраїлю були не просто юристами, а керівниками народу. Тому слова Ісуса містять ширший зміст, ніж образ звичайного земного суду.
Водночас Новий Завіт ясно навчає, що найвища судова влада належить Христу.
«Бо Отець і не судить нікого, але ввесь суд віддав Синові.» Ів 5:22
Отже, апостоли «судять» не окремо від Ісуса і не на місці Ісуса. Вони беруть участь у тому, що здійснює Сам Христос. Це узгоджується і з ширшим біблійним принципом, що святі мають певну роль у суді.
«Хіба ви не знаєте, що святі будуть світ судити?» 1 Кор 6:2
З адвентистського погляду це особливо зрозуміло у світлі вчення про небесний суд і тисячоліття, коли викуплені побачать повну справедливість Божих рішень.
Буквально чи символічно?
Найкраще розуміти цей текст як реальну обіцянку, висловлену в образній царській та пророчій мові. Тобто Ісус не просто вживає красиву метафору без реального змісту. Обіцянка істинна: апостоли матимуть дійсне почесне місце в Божому Царстві. Але й не слід уявляти цю сцену занадто земно, ніби йдеться лише про фізичну залу з рівно дванадцятьма стільцями.
Подібна обіцянка повторюється і в Євангелії від Луки.
«І Я вам заповідаю Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб у Царстві Моїм ви їли й пили за столом Моїм, і щоб сіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих.» Лк 22:29-30
Тут видно, що мова йде про царську гідність, близькість до Христа та участь у Його владі. Саме тому вислів має і буквальний вимір, і символічну глибину.
Чому саме «дванадцять племен Ізраїлевих»?
Число дванадцять у Біблії часто пов’язане з повнотою Божого народу. Було дванадцять племен Ізраїлю, а Ісус обирає дванадцятьох апостолів як знак нового етапу в історії спасіння. Це не випадковість. Христос показує, що навколо Нього відбувається відновлення Божого народу.
Тому «дванадцять племен» можуть вказувати як на історичний Ізраїль, так і ширше — на Божий народ у світлі месіанського виконання. У Новому Завіті Церква не скасовує Божих обітниць, але показує їхнє здійснення в Христі.
«А коли ви Христові, тоді ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.» Гал 3:29
Адвентисти сьомого дня зазвичай бачать тут не вузько національний, а завітний і спасительний вимір. Божий народ визначається не лише походженням, а вірністю Христові.
Як це узгоджується з адвентистським вченням про суд?
Адвентистське розуміння суду допомагає побачити, що участь спасенних у суді не применшує роль Христа, а навпаки, відкриває прозорість Божого правління. У книзі Об’явлення сказано, що святі царюватимуть з Христом, а суд буде даний їм у певному сенсі співучасті та підтвердження Божих рішень.
«І бачив я престоли, і сіли на них, і суд їм був даний… і вони царювали з Христом тисячу років.» Об 20:4
Саме тому Матвія 19:28 добре узгоджується з думкою, що викуплені братимуть участь у розгляді Божих діл під час тисячоліття. Еллен Уайт також підкреслювала, що в період тисячоліття святі братимуть участь у суді над нечестивими та злими ангелами, визнаючи повну справедливість Бога. Це не означає, що люди стають джерелом істини, а те, що Бог у Своїй благодаті допускає спасенних побачити праведність Його вироків.
Яке значення це має для віруючого сьогодні?
Слова Христа були дані не лише для того, щоб задовольнити цікавість щодо майбутнього. Вони закликають до вірності. Апостоли залишили все, щоб піти за Ісусом, і Господь запевнив їх, що їхня посвята не марна. Те саме стосується і нас: служіння Христові, самозречення і вірність Євангелію мають вічну вагу.
«Коли терпимо, то будемо й царювати з Ним; а коли відцуравимось, то й Він відцурається нас.» 2 Тим 2:12
Отже, Матвія 19:28 слід розуміти як справжню обіцянку майбутньої честі та участі апостолів у царюванні й суді Христа. Вона не вчить, що апостоли замінюють Ісуса як верховного Суддю, але відкриває високе покликання Божих слуг у відновленому Царстві. Для нас практичний урок простий: залишаймося вірними Христові сьогодні, довіряймо Його справедливості та живімо так, ніби майбутнє Царство вже формує наші рішення, характер і надію.
