Деякі ранні лідери адвентизму — Джозеф Бейтс, Дж. Н. Ендрюс та інші — мали арійські чи напів-арійські погляди щодо природи Бога. Єлена Уайт, їхня сучасниця, не завжди прямо їх критикувала. Чому?
Бог веде Церкву поступово
Писання і сама Уайт неодноразово підкреслювали: Бог веде Свою Церкву в пізнанні істини поступово, не відразу розкриваючи все. Євр 1:1 говорить: «Бог у різний час і різними способами говорив батькам нашим через пророків». Помилки перехідного часу — не кінцева позиція, а етап шляху.
Що говорила сама Уайт
Цікаво, що самі твори Єлени Уайт демонструють виразно тринітарне богослов’я — особливо в пізніших роботах. У «Служінні зцілення», «Бажанні віків» та інших книгах вона говорить про Отця, Сина і Духа Святого як рівних Учасників плану спасіння. Вона не суперечила богослов’ю Трійці — вона жила з нього.
«У Нього назавжди залишається Дух», «Дух Святий — третя особа Боже, Хто рівний Отцю і Сину».» — Єлена Уайт, «The Desire of Ages»
Тактика Провидіння: єдність важливіша за термінологію
Уайт, можливо, уникала прямої конфронтації, бо рання Церква ще формувалась, а богословська термінологія «Трійця» асоціювалась для деяких з католицизмом. Суть — єдність Отця, Сина і Духа — вона підтримувала. Терміни ще відшліфовувались.
Практичне значення
- Той факт, що хтось із піонерів адвентизму тримався нетринітарних поглядів — не аргумент проти тринітарного вчення сьогодні.
- Церква зростає в розумінні — і адвентистська богословська спільнота остаточно утвердила тринітарну позицію.
- Питання «чому Уайт мовчала» — це питання про педагогіку Провидіння, а не про підтримку нетринітаризму.
Бог вів Церкву через недосконалих людей до більшої ясності. Це не слабкість — це свідчення того, що Церква жива і здатна до зростання в пізнанні.
