Притча про фарисея і митника — одна з найгостріших розповідей Ісуса. Вона говорить не до явних грішників — вона говорить до тих, хто вважає себе праведним. Саме тому вона залишається актуальною для кожного, хто серйозно практикує релігійне життя.
«Двоє людей ввійшли до храму помолитися: один — фарисей, а другий — митник.» Лк 18:10
Фарисей: молитва, звернена до себе
Фарисей не бреше. Він справді постить двічі на тиждень. Справді дає десятину з усього. Але його молитва звернена не до Бога — вона звернена до самого себе і до всіх навколо. «Дякую Тобі, що я не такий, як оцей митник» — останнє слово у молитві не «Ти», а «він».
Це і є духовна гордість: порівнювати себе з іншими замість того, щоб стояти перед Богом. Фарисей мав релігію — але не мав зустрічі з Богом.
Митник: молитва, що відкриває серце
«А митник, стоячи далеко, навіть очей не наважувався підняти до неба, і, б’ючи себе в груди, казав: Боже, будь милостивий до мене, грішника!» Лк 18:13
Митник нічого не може запропонувати. У нього немає списку заслуг. Але він стоїть перед Богом таким, яким є — і саме це відкриває шлях до благодаті. «Будь милостивий» — це молитва людини, яка знає, що не заслуговує, але вірить у Того, Хто може дати.
Вирок Ісуса: хто вийшов виправданим
«Кажу вам: цей, а не той, пішов додому виправданим; бо кожний, хто возвеличує себе, буде принижений, а хто принижує себе — буде возвеличений.» Лк 18:14
Практичне значення
- Перевір свою молитву: вона починається з «Ти» чи з «я»?
- Гордість у молитві — це коли ми приходимо до Бога з «послужним списком», а не з відкритим серцем.
- «Будь милостивий до мене» — ця молитва митника є зразком для кожного, хто знає свою справжню потребу.
Бог не зважує наші заслуги. Він відповідає на відкрите серце — яким би порожнім воно не здавалось самій людині.