Захарія 6:9–15 відкриває одну з найвиразніших месіанських картин Старого Завіту: Христос є водночас Царем, Священником і Будівничим Божого храму. Пророча дія з вінцем на голові первосвященника Ісуса вказувала далі за тодішнє відновлення Єрусалима — на служіння Ісуса Христа та Його остаточне царство миру.
Після вавилонського полону юдеї повернулися до зруйнованого Єрусалима. Вони відбудовували храм, але їхні сили були невеликі, а майбутнє здавалося непевним. У цьому контексті Господь велить пророкові Захарії прийняти срібло й золото від прибулих із Вавилону та зробити вінці. Їх слід було покласти на голову первосвященника Ісуса, сина Єгоцадокового. Це був не звичайний обряд, а символічне пророцтво про прийдешнього Месію.
Незвичайний вінець і пророчий знак
Первосвященник Ісус, або Ієшуа, не був самим Месією. Він служив образом Того, Хто мав прийти. В Ізраїлі царську владу зазвичай отримували нащадки Давида, а священницьке служіння належало нащадкам Аарона. Тому покладення вінця на голову первосвященника було незвичним знаком: Бог обіцяв Особу, у Якій царська й священницька місії будуть досконало поєднані.
«І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, кажучи: Ось Муж, Ім’я Йому Паросток, і Він виросте зо Свого місця, і збудує Він Господній храм!» Зах 6:12
Назва «Паросток» уже звучала в книзі Захарії як месіанська обітниця. Вона говорить про законного Давидового Царя, Якого Бог підніме, хоча дім Давида на той час видавався слабким і позбавленим слави. У Новому Завіті ця обітниця знаходить своє виконання в Ісусі Христі — Сині Давидовому й Спасителі світу.
Христос — Цар і Священник на одному престолі
Центральна думка уривка міститься в описі Паростка. Він не лише збудує храм, а й отримає славу, сяде на престолі та буде священником. Його царювання не відділене від Його заступницького служіння.
«Так, Він збудує Господній храм, і Він понесе величність, і сяде й пануватиме на троні Своїм, і буде Священиком Він на троні Своїм, а рада миру буде поміж ними обома.» Зах 6:13
Ісус Христос є Царем, Який має всю владу, але Його влада сповнена милості. Він також є нашим Первосвященником, Який приніс Себе в досконалу жертву та нині заступається за тих, хто приходить до Бога через Нього. Саме тому віруючий може мати не страх перед далеким правителем, а довіру до Спасителя, Який знає людський біль і захищає Свій народ.
«Тому то може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.» Євр 7:25
Для адвентистів сьомого дня ця істина особливо дорогоцінна: Христос служить як наш Первосвященник у небесній святині. Земний храм і земне священство були тінню небесної реальності, де Ісус звершує Своє служіння примирення й суду.
«А головне в тому, про що говоримо, є те, що маємо такого Первосвященика, що засів на правиці престолу величности на небесах, Він Священнодіючий святині й правдивої скинії, що її встановив був Господь, а не людина.» Євр 8:1-2
Будівничий істинного храму
У найближчому історичному сенсі пророцтво підтримувало народ у відбудові храму в Єрусалимі. Проте двічі повторені слова «Він збудує Господній храм» показують ширший зміст. Христос будує Божий храм у кількох вимірах: Його власне тіло було храмом, Він формує Церкву як духовний дім, а також служить у справжній небесній святині.
«Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!… А Він говорив про храм тіла Свого.» Ів 2:19, 21
Церква не є передусім спорудою, організацією чи культурною традицією. Це Божий народ, збудований на Христі. Кожен, хто вірою приймає Спасителя, стає частиною цього духовного храму.
«Бо ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.» Еф 2:22
Далекі люди будуть залучені до Божої справи
Захарія завершує пророцтво важливою обітницею: «далекі» прийдуть і братимуть участь у будуванні храму Господнього. Спочатку це могло стосуватися юдеїв, які жили далеко від Єрусалима та приносили дари для Божої справи. Але в повному месіанському значенні тут видно покликання народів світу до Христа.
«А далекі поприходять та й будуватимуть Господній храм, і пізнаєте ви, що Господь Саваот послав мене до вас. І станеться це, якщо послухаєтеся пильно голосу Господа, вашого Бога.» Зах 6:15
Божа місія завжди має всесвітній характер. Христос збирає людей із різних народів, мов і культур у одну духовну сім’ю. Водночас текст наголошує на послуху: Божі обітниці не даються для байдужості, а ведуть нас до віри, вірності та співпраці з Господом.
Пам’ять про Божу вірність і практичне застосування
Вінці мали зберігатися в храмі як пам’ятка про дари тих, хто підтримав Божу справу. Це нагадує, що Господь бачить жертовність Свого народу й використовує навіть скромні внески для великих цілей. Еллен Уайт підкреслювала, що всі служіння старозавітної святині знаходять своє виконання у Христі, нашій єдиній надії та небесному Первосвященнику.
Захарія 6:9–15 закликає дивитися вище за людські слабкості та зовнішню скромність церковної праці. Христос уже царює, Він заступається за нас і будує Свій народ. Практично це означає: щодня приходьте до Нього в молитві як до свого Первосвященника, визнавайте Його Царем у власних рішеннях, підтримуйте місію Церкви дарами й служінням та вірно слухайтеся Божого Слова. Той, Хто почав будувати Свій храм, неодмінно завершить Свою справу.
