Багато читачів, що знайомляться з Єленою Уайт у перекладі, помічають одне: слово «повинні» зустрічається дуже часто. Це може створити враження суворої вимогливості або навіть духовного тиску. Але якщо поглянути на оригінал і контекст — картина стає іншою.
Особливість англійської мови і перекладу
Уайт писала англійською XIX ст. У цій мові модальні дієслова (shall, should, ought, must) мають різні відтінки — від легкого «варто» до категоричного «зобов’язані». Перекладачі часто зводили всі ці варіанти до одного слова «повинні» — навіть там, де в оригіналі звучало щось ближче до «покликані» або «нам дано можливість».
Який тон насправді у Уайт
Вона часто використовувала образ зірок, що відображають більше світло. Але хіба зірка «зобов’язана» світити? Ні — вона просто відображає те, чим наповнена. Цей образ взято у Ісуса:
«Ви — світло світу. Місто, що стоїть на горі, не може сховатись.» Мт 5:14
Христос не каже «ти зобов’язаний бути світлом». Він каже «ти є світло» — і з цього виникає покликання, а не борг.
Як правильно читати Уайт
- Читай разом із Письмом: її тексти завжди мають біблійне підґрунтя — знайди його, і тон стане зрозумілішим.
- Де чуєш «повинні» — запитай: а чи не є тут насправді запрошення? Покликання? Можливість?
- Перевіряй оригінал або більш нові переклади, де відтінки краще передані.
«Ми ж усі, відкритим лицем відображаючи як у дзеркалі славу Господню, перетворюємося в той же образ від слави в славу.» 2 Кор 3:18
Уайт писала не про тягар досконалості, а про преображення — поступове, через споглядання Христа. «Повинні» у її текстах найчастіше — це відлуння покликання, а не зовнішньої вимоги.
