Коли молода людина йде з церкви — це завжди боляче. І майже завжди хтось запитує: хто винен? Батьки? Церква? Молодь сама? Але Письмо пропонує не пошук винних, а спільну відповідальність і спільну зміну.
Приклад старших — вирішальний чинник
«Нехай ніхто не гордує твоєю молодістю; але будь зразком для вірних — словом, поведінкою, любов’ю, духом, вірою, чистотою.» 1 Тим 4:12
Молодь чутлива до нещирості. Якщо вона бачить розбіжність між тим, що проповідується, і тим, як живуть дорослі — це руйнує довіру. Не богослов’я іде першим — іде приклад. Те, що молода людина бачить у батьках і старших членах громади, формує її образ церкви і образ Бога.
Атмосфера в громаді
Громада, де молоді — лише об’єкти навчання, а не партнери у служінні — поступово втрачає їх. Молодь залишається там, де відчуває себе потрібною, почутою і важливою. Вона йде звідти, де є лише правила без стосунків.
Апостол Павло включав молодих у реальне служіння: Тимофій, Тит, Марко — не слухачі, а учасники місії. Це приклад для кожної громади.
Особистий вибір кожної молодої людини
При всьому — вибір залишається за людиною. Ніхто не може вірити за іншого. І молодь зрештою відповідає за власне рішення — піти чи залишитись, шукати Бога чи ні. Церква і батьки можуть сіяти — але ріст дає Бог.
Практичне значення
- Дорослі: запитай себе — чи бачить молодь у тобі Христа чи лише правила?
- Громада: чи є у вас місце, де молода людина може задавати незручні запитання і не отримати засуд?
- Молодь: чи шукаєш ти Бога — чи лише реагуєш на людей у церкві?
Молодь не йде від Бога — вона йде від людей і атмосфер. Завдання церкви — зробити так, щоб через людей і атмосферу вони знаходили Бога, а не втрачали.
