Ця притча адресована тим, «хто вірував у свою праведність і зневажав інших» (Лк 18:9). Ісус не промовляє до звичайних грішників — Він говорить до людей, які регулярно моляться, постять і дають десятину. Саме тому вона й сьогодні залишається дзеркалом для кожного, хто серйозно ставиться до духовного життя.
Два серця — два результати
Фарисей і митник моляться в одному храмі. Але між ними — пропасть у ставленні до себе і до Бога.
Фарисей перераховує свої заслуги і порівнює себе з грішниками. Його молитва звернена радше до самого себе, ніж до Бога. Митник не може запропонувати нічого. Він б’є себе в груди і просить лише милості:
«Боже, будь милостивий до мене, грішника!» Лк 18:13
І Ісус говорить: митник пішов виправданим — фарисей ні.
Чому гордість закриває шлях до благодаті
Людина, що вважає себе праведною — не відчуває потреби в благодаті. Вона вже «добра». А благодать — це дар для тих, хто знає, що вони його потребують. Гордість не лише грих — вона стіна між людиною і Богом.
«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.» Як 4:6
Що навчає ця притча
- Кількість релігійних практик не визначає стан серця перед Богом.
- Молитва, що порівнює мене з іншими, — це молитва не до Бога, а про себе.
- «Будь милостивий» — найпростіша і найглибша молитва, доступна будь-якій людині в будь-який момент.
Притча закінчується не вироком митнику — вона закінчується його виправданням. Бог приймає людину не тому, що вона досягла достатнього рівня, а тому, що вона прийшла. Це і є Євангеліє.
